Крок на зустріч святості

 

 

                                                                                            

                                                          «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою

                                                            душу поклав би… »(Ів.15,13)      

                                                                                                                                     

 

Новий Вєц заполонила зима. Пухнасті сніжинки кружляли в морозному повітрі. Проте  в будинку Вєцких було затишно та тепло. Дім наповнився радістю, народилась третя дитина. 12 січня 1874 з’явилась крихітка Марта-Анна. Її охрестили в місцевому костелі, через 6 днів.

Виховувалась дівчинка в багатодітній сім’ї (13 дітей). Незважаючи на важкий час в країні, в родині Вєцких панувала глибока релігійна та патріотична атмосфера.

В жовтні 1886 року прийняла Святе Причастя. Із цього часу починає все більше і більше цікавитись Богом та святими. Особливі почуття мала до святого Йоана з Непомук.

 

У 16 років заявляє про намір вступити до Згромадження Сестер  Милосердя. Та отримує відмову та прохання почекати, ще 2 роки.

 

Не полишивши свого задуму, з своєю подругою, Монікою, Марта вирушає у монастир до Кракова. 26 квітня стає постулянкою, а згодом цього ж року вступає до семінарії(новіціату). Наступного року одягає шаритське вбрання та отримує направлення в загальну львівську лікарню.

 

15 листопада 1894 року сестру Марту направляють в лікарню у Підгайцях. Через 5 років вирушає на нову службу до Бохні.  Саме тут їй випадає важке випробування. Один з пацієнтів, яким керувала заздрість зробив наклеп, звинувачуючи її в аморальному вчинку. Та правда все ж таки перемогла і сестра Марта продовжує служіння хворим, тільки вже в Снятині.

 

Сестра Марта була особливою, як до медсестринської праці, так і в  ставленні до людей та своїх пацієнтів. Усміхнена, добра і терпелива. Також мала дар поєднання хворих з Богом; у її відділені ніхто не помирав без таїнства сповіді. Все життя сестра Марта віддала вірному служінню Богу та людям. Доказом цього стає остання добра справа 30-літньої жінки.

 

Замінює молодого працівника лікарні, при дезинфекції приміщення після жінки хворої на тиф.  Вона сама готує до дезинфекцію білизни й інших речей, якими користувалася хвора. Щоб цей молодий чоловік не заразився, тому що він мав жінку і маленьку дитину. Вже на другий день появилися перші симптоми хвороби. Сестра знемагала на очах. І всі спроби лікарів врятувати її були марні. Численні молитви вдячних пацієнтів не допомагали. 30 травня 1904 року Господь забирає її до себе, виконавши мрію сестри Марти.

 

Сестра Марта похована на снятинському цвинтарі, поблизу каплички шанованого нею св. Йоана Непомуценого. Безліч людей приходили до її могили, щоби надалі довіритися її опіці, щоби просити про допомогу і заступництво в Бога у різних своїх потребах, подібно як це чинили за її життя.

 

З часом з’явилися перші підтвердження про отримані через її заступництво ласки. Тоді в провінційному Архіві Дочок Милосердя у Кракові з’явився опис 270 благодатей, отриманих через її заступництво.

 

Коли у 1945 році римо-католицький храм у Снятині перетворили на кузню, а до найближчого храму в Чернівцях було 35 км, могила Сестри Марти набрала ще більшого значення. Вона стала не тільки осередком культу, але й замінювала костел.

 

            Біля її могили завжди збиралися найрізноманітніші люди. Можна сказати, що це місце їх об’єднувало. Тут ніколи не було розбрату і суперечок, завжди відчувалася єдність перед Богом.

            Беатифікаця с. Марти відбулася 24 травня 2008 р. у Львові.

                                                                                                                                            Палійчук Євгенія

 

                                                                                    «Ісус Христос учора, і сьогодні і                                                                                               навіки Той    Самий!» (Євреям 13:8)