Моє Непорочне Серце затріумфує!

Вступ

 

    2017 рік є тим незвичайним роком, адже в ньому ми відзначаємо століття об’явлень Богородиці Діви трьом малим пастушкам у Фатімі. Послання з Португалії настільки живе і діяльне, що проникає крізь роки і кордони держав, крізь війни і інші історичні події 20-того і 21-шого сторіччя. Воно також тісно вписалося в історію нашого українського народу.

Ось вже з 2011 року Богородиця у Фатімській фігурі в паломництві відвідує різні дієцезії України, несучи в кожну парафію актуальність трьох основних слів християнського сьогодення – піст, жертва, молитва.

В основу цієї книжки ввійшли тексти з «Фатімських роздумів», що були духовним приготуванням до паломництва понтифіка, сьогодні вже святого, Йоана Павла ІІ на Україну в 2001 році. Також це видання поширене в розповідь про Фатімське послання пов’язане з українською землею.

Історія Фатіми триває й надалі. І так як в минулому багато визначних подій були пов’язані з Фатімою, так само і в майбутньому відбудеться ще щось більш важливіше. Фатіма – це великий знак наших часів. Нехай роздуми над її посланням допоможуть будувати нам наше життя на християнських цінностях і додадуть відваги втілювати заклик Богородиці з Фатіми в нашу щоденність. А Пресвята Діва Марія разом з блаженними дітьми Гіацинтою та Франциском підтримують нас у цьому.

 

1. Об’явлення ангела

 

Найкраща з усіх матерів – Марія ніколи не забуває про своїх дітей. Скільки разів над людськістю висіли чорні хмари, скільки разів загрожувала їй велика небезпека – стільки разів з’являлася Вона. І так у наш час. Хоча вони тяжкі та болючі, однак звучить в них голос: остаточна перемога належить Марії: «Моє Непорочне Серце, – сказала, – в кінці затріумфує!»

На гірському пагорбі між Лісабоном та Коїмброю в дієцезії Лейра, лежить тихе, мало відоме село Фатіма. Саме цю місцевість Марія відзначила чудесними об’явленнями трьом малим дітям: десятирічній Люції дос Сантос, її двоюрідному дев’ятирічному брату Франциску Марто та його семирічній сестрі Гіацинті. Простим дітям, які ще не вміли ні читати, ні писати, а їхнім головним заняттям було пасти череду на навколишніх пагорбах.

Об’явлення Богородиці сповістило триразове явлення Ангела Миру.

Одного весняного дня троє малих пастухів сховалися від дощу в малій печері. Помолилися Розарій, а пізніше почали гратися. Коли сильно подув вітер, вони подивилися вгору і побачили в сяйві над деревами прямуючу до них променисту людську постать, білу як сніг, освітлену сонцем і прозору як кристал.

Як тільки постать наблизилася, пастухи побачили п’ятнадцятирічного юнака неземної краси. Він підійшов до дітей та лагідно до них промовив: «Не бійтеся, я – Ангел миру! Моліться зі мною».

Став на коліна, нагнувся так, що чолом доторкнувся землі і повторив три рази: «Боже мій! Я вірую, прославляю, покладаюся, люблю Тебе! Прошу прости тим, котрі не вірять, не прославляють, не покладаються, не люблять Тебе!».

Вставши, заохотив дітей, щоб таким чином молилися. «Серця Ісуса та Діви Марії уважно вислуховують голосу ваших прохань», – додав і зник. Це таємниче об’явлення дуже вразило дітей. Слова ангела залишилися глибоко записані в їх душах. Запам’ятали їх на все життя. Від тієї миті часто ставали на коліна і повторювали цю молитву.

Згодом, одного спекотливого липневого дня, близько полудня, таємнича постать з’явилася другий раз. Діти гралися на городі. Раптом ангел став перед ними і сказав: «Що ви робите? Моліться, багато моліться! Серця Ісуса і Діви Марії приготували для вас справи милосердя. Не переставайте молитися до Всевишнього і приносити свої жертви. Перетворіть на жертву усе, що можете, щоб відшкодувати гріхи, якими людство зневажає Його. Приносьте їх як прохання заради навернення грішників. Завоюйте таким чином мир для вашої Батьківщини. Я – Ангел-охоронець Португалії. Передусім прийміть страждання і в послуху зносьте усе, що вам пошле Господь».

Трьома місяцями пізніше Ангел знову явився. Він тримав в руці Чашу, а над нею витала Гостія, з якої капали до неї краплі крові. Залишивши її Ангел став на коліна біля дітей і наказав їм повторити три рази наступну молитву: «Пресвята Трійце, Отче, Сину і Духу Святий, прославляю і жертвую Тобі найдорожче Тіло і Кров, Душу і Божество Господа нашого Ісуса Христа, котрий присутній на всіх вівтарях світу, заради відшкодування усіх кривд, святотатств і байдужості, які зневажають Його. Заради незлічених заслуг Його Пресвятого Серця і за заступництвом Непорочного Серця Марії благаю Тебе про навернення бідних грішників».

Ангел встав, взяв Гостію і подав Люції, а те, що містила чаша, поділив між Гіацинтою та Франциском, кажучи: «Прийміть Тіло і Кров Ісуса Христа, якого так жахливо зневажають невдячні люди. Відшкодовуйте їхні гріхи і таким чином втішите свого Бога».

Потім знову став навколішки, ще три рази повторив цю молитву і зник. Діти вражені цим, стояли на колінах і повторювали молитву ангела аж настав вечір.

 

2. Перше об’явлення Божої Матері в Фатімі

 

Було це в неділю, 13 травня 1917 року. Діти пасли овець в долині Іріа, яка знаходилася на відстані 2 кілометри від Фатіми. Коли в Фатімі задзвонили дзвони на молитву «Ангел Господній», діти помолилися Розарій, стосовно місцевого звичаю, потім почали будувати хатки з каміння, яке лежало довкола.

Раптом в просторі засяяв промінь світла. Здивовані діти озирнулися довкола. В повітрі панувала тиша, а на небі не було жодної хмаринки. Припускаючи, що може надходить буря з-за гір, злякалися і погнали свою отару трохи далі в долину. Коли знову вдарила блискавка діти стали, як скам’янілі. Кілька кроків перед собою над малим дубом, на висоті одного метра, побачили Жінку неймовірної краси. Пройняті страхом почали тікати, але «Пані», як її назвали діти, сказала незвичайним голосом:

- Не бійтеся! Я не зроблю вам зла!

Стривожені діти підійшли до дерева і придивлялися до цього явлення. Пречудова Жінка на вигляд мала 18 років. Не була схожа ні на жодну ікону Божої Матері або якоїсь святої, яку діти знали. Її обличчя з безмежно чистими та милими рисами розсівало проміння, як сонячне світло. Було спокійне та з легким відбитком смутку. В руках, складених на грудях, був чудовий Розарій з перлин, з золотим хрестиком на кінці. На шиї мала золотий обруч. Плащ, обшитий золотом, покривав голову та більшу частину тіла. Зі всієї постаті сяяло проміння і навколо її було сяйво ясніше від сонця. Жінка подивилася на дітей. Люція подумала, що це може Найсвятіша Діва, тому відважилася та запитала[1]:

- Звідки Ви прийшли?

- Я прийшла з Неба.

- Чого Ви бажаєте від мене?

- Я прийшла просити вас приходити сюди протягом шести місяців кожного тринадцятого числа в один і той самий час. Потім Я розповім, хто Я і чого хочу.

- Я також піду до неба?

- Так!

- І Гіацинта?

- Так.

- І Франциск?

Пані подивилася на хлопця з материнською любов’ю та співчуттям і сказала:

- Так, але він повинен буде багато разів молитися Розарій.

З опису Люції знаємо, що підчас першого об’явлення Найсвятіша Діва запитала дітей: «Чи хочете пожертвувати себе Богові, аби переносити всі страждання, які Він вам пошле заради відшкодування гріхів, які ображають Його, і заради навернення грішників?».

Люція з запалом відповіла: «Так, хочемо!» На це Пані додала з лагідною усмішкою: «Тоді ви повинні будете багато страждати, але Божа благодать буде вашою силою!» Вимовляючи останні слова Пані розкрила свої долоні, з яких вилилося проміння дуже яскравого світла. За словами Люції воно проникло до глибини їхніх душ і побачили себе в Богові виразніше, ніж в найкращому дзеркалі. Діти стали на коліна і з найбільшою щирістю помолилися молитву ангела «Пресвята Трійце…». Після кількох хвилин Пані доручила їм щоденно молитися Розарій, щоб випросити мир для всього світу, а потім повільно віддалилася в сторону сходу.

Діти після зворушення, які зазнали, поділилися своїми враженнями. Всі троє бачили чудесну постать, але Пані розмовляла тільки з Люцією, яка вже причащалася. Гіацинта чула, що говорила Пані, але не розмовляла з Нею. Франциск бачив об’явлення, але нічого не чув. Люція за дорученням Пані повторила йому те, що було їй сказано. Розмова тривала близько 10 хвилин. Після першого враження діти, пройняті до глибини, мовчали про те, що бачили, тільки повна життя Гіацинта час від часу промовляла: «О яка гарна Пані! Яка гарна Пані!», і при цьому складала руки як до молитви і не могла прийти до тями від щастя.

Вдома дітям не повірили. Люди старалися утвердити батьків в переконані, що це дитячі видумки, щоб звернути на себе увагу чи вивищуватися над інших. Згодом почалися страждання дітей, особливо Люції.

Мати Люції дуже це переживала, тому хотіла всіма силами вибити видумки з дитячих голів, навіть погрожуючи їм. Крім цього, Люція багато страждала від своїх сестер. Однак, вона трималася своїх переконань, жертвуючи все Богу, з наміром навернення грішників, як їй доручила Пані.

 

3. Друге об’явлення Божої Матері

 

Друге об’явлення відбулося 13 червня 1917 року. І незважаючи на різні труднощі, діти могли цього дня піти в долину Кова-да-Іріа, де місяць тому з’явилася їм Богородиця. Разом з дітьми туди прийшло багато зацікавлених людей з Фатіми (бл. 60 осіб). Після прибуття на місце почали молитися Розарій. Коли молитва закінчилася, Люція встала і почала поправляти на собі одежу, ніби мала заходити до храму. Раптом вигукнула: «Я бачила блискавку! Надходить Пані!» Постать знову з’явилася над дубом. Люди, які стояли навколо, справді чули, що говорить Люція, але не чули, що говорить постать і також не бачили Її. Люція запитала:

- Чого Ви бажаєте від мене?

- Я хочу, щоб ти щодня молилась Розарій! - потім додала - і навчилася читати. Пізніше Я скажу, чого хочу.

Люція попросила про зцілення одного хворого, на що Пані відповіла:

- Якщо він навернеться, то протягом року одужає.

Коли потім Люція просила Діву, щоб їх трьох взяла до неба, отримала відповідь:

- Я згодом повернуся і заберу Гіацинту та Франциска. А ось ти залишишся тут на деякий час. Ісус хоче, щоб за твоєю допомогою люди пізнали і полюбили Мене. Він хоче встановити на землі богослужіння на честь Мого Непорочного Серця.

Після хвилини тиші Люція запитала із сумом:

- Я залишуся тут сама?

- Ні, дитино Моя, - відповіла Пані. – Я ніколи не залишу тебе, Моє Непорочне Серце буде твоїм притулком і шляхом, який вестиме тебе до Бога.

Згідно пізніших спілкувань з Люцією, підчас цих слів Пані розвела руки і вдруге наділила дітей своїм незвичайним світлом, в якому діти почувалися занурені в Богові. «Здавалося, що Франциск та Гіацинта знаходяться в променях світла, яке зносилося у Небо, а я – у тому, що було спрямоване на землю. На правій долоні Божої Матері лежало Серце, оточене терновим вінком. Ми зрозуміли, що це було Непорочне Серце, поранене гріхами людей, Серце, яке потребувало відшкодування цих гріхів.»

Розмова з Пані тривала близько 15 хвилин. Свідки стверджують, що на протязі цього часу деревця нагнулися. Коли Пані віддалилася в напрямку сходу, гілля також нагнулося в тому напрямку, ніби край її сукні доторкнувся їх поверхні.

Діти знайшли серед глядачів багато приятелів. Але тяжкі хвилини для них не тільки не закінчилися, але навпаки – посилилися. Особливо Люція багато вистраждала з приводу презирства та поганих взаємовідносин вдома. Її змушували, щоб відмовилася від «своєї брехні та обману». Місцевий настоятель вислухав дітей зі спокоєм і доброзичливо, не міг не вірити щирості їх слів, але об’явлення Божої Матері визнав за неможливе. Мовчання Гіацинти і запинки в словах Люції викликали в нього ще більші сумніви.

- Я не думаю, – говорив священик, – що це небесне об’явлення. Це може бути диявольським обманом.

Слова настоятеля завдали Люції ще більшого болю та засіяли сумніви в її серці. Вона вирішила більше не йти на місце об’явлень і ввечері 12 липня сказала про це Франциску та Гіацинті:

- Якщо Пані запитає, чому я не прийшла, скажи, що я боюсь, чи це не диявол.

Франциск та Гіацинта благали, щоб вона однак з ними пішла, бо не хочуть йти самі. Люція трималася свого нелегкого рішення. До кінця дня вона ще була переконана, що нікуди не піде. «Та коли настав ранок, – оповідає дівчина, – раптом я відчувала, що мене опановує невідома сила, якій я не в стані опиратися». Отже, пішла Люція зі своїм дядьком і двома дітьми на місце об’явлень.

 

4. Третє об’явлення Божої Матері

 

Третє об’явлення Божої Матері відбулося 13 липня 1917 року. На це місце знову прийшло близько 6 тисяч людей. Спочатку з’явилася блискавка. Прекрасна Жінка надійшла зі сходу в сяйві світлих променів. На прохання Люції всі присутні стали на коліна. Однак Люція під впливом своїх сумнівів мовчала, аж до звернення Гіацинти, котра сказала:

- Але ж говори, Люціє! Чи ти не бачиш, що Вона вже є і хоче з тобою розмовляти?

- Чого Ви бажаєте від мене?

Пані відповіла їй так же лагідно, як і перед тим. Потім нагадала дітям, що мають знову прийти 13 числа наступного місяця, і про щоденну молитву Розарію заради встановлення миру на землі і закінчення війни, оскільки заступництво Найсвятішої Діви може допомогти людству отримати цю благодать.

Потім ще раз виразила своє бажання, щоб діти пожертвували себе за грішників. Люція ще раз запитала Її ім’я і попросила, щоб підтвердила чудом правдивість своїх об’явлень. Пані відповіла:

- Приходьте сюди щомісяця! В жовтні Я скажу, хто Я і чого хочу. – і додала, – а також подарую чудо, щоб інші повірити.

Люція просила ще про те, що доручили їй інші. На кожне прохання Пані відповідала з материнською добротою і обіцяла, що ті особи отримають на протязі року ті благодаті, про які просять, оскільки вірно будуть молитися Розарій. Потім сказала: «Жертвуйте себе за грішників і повторюйте часто: «Ісусе, я роблю це з любові до Тебе, заради навернення грішників і відшкодування гріхів, вчинених проти Непорочного Серця Марії». Після кількох слів прощання Пані віддалилася таким чином, як і раніше.

Всі спостерегли, що дітей і місце об’явлень оточувала мала біла хмарка. Зауважили також помітне зменшення сонячного сяйва та зниження температури. Ті самі знаки товаришували наступним об’явленням. Ті, що стояли ближче, почули повний болю і скарги вигук Люції та побачили на її обличчі вираз глибокого смутку. Пізніше питали її:

- Що це було?

- Це таємниця!

- Добра чи погана?

- Це щось добре для нас трьох.

- А для народу?

- Для деяких – добра, для деяких – погана.

Під час третього свого об’явлення Божа Мати дійсно довірила дітям таємницю і виразно застерегла, щоб нікому її не розказували.