ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ A.D. 2017
Всечесні Брати у Священстві!
Дорогі Особи Богопосвяченого Життя!
Улюблені Брати і Сестри!
В Попільну Середу, коли на порозі Великого Посту ми приймали знак посипання попелом, ми чули важливі слова: «Навертайтеся і віруйте в Євангеліє». Ці слова можна назвати посланням і дорогою для доброго переживання не тільки сорока днів посту, але і всього нашого життя. Та не достатньо тільки послухати і прийняти попіл, ми повинні вирушити в дорогу, на якій зі слів зродяться конкретні вчинки.
Таке розуміння поділяє також папа Франциск, який в Посланні на Великий Піст цього року написав: «Великий Піст – це новий початок, дорога, що веде до надійної мети: до Пасхи Воскресіння, до перемоги Христа над смертю. Цей період завжди звертається до нас із наполегливим запрошенням до навернення: християнин покликаний повернутися до Бога «усім своїм серцем» (Йоіл 2,12), щоб не вдовольнятися пересічним життям, але зростати у приязні з Господом. Ісус – вірний друг, який ніколи нас не залишає, бо навіть тоді, коли грішимо, терпеливо очікує на наше повернення до Нього і цим очікуванням виявляє Своє бажання простити».
Тому серед багатьох аспектів Великого Посту, які вважаємо найважливішими, є і той, який пов’язаний з тишею, затриманням, задумою. На жаль, під тиском повсякденних справ багатьом людям дуже важко знайти час і сили на релігійні практики Великого Посту. Реколекції, Хресна Дорога, Гіркі Жалі деяким здаються майже недосяжними.
Чи справді світ аж так поглинув наше життя, що ми вже нездатні знайти часу для Бога, а тим самим і часу для себе? Євангеліє, що розповідає про спокушування Ісуса на пустині, яке читаємо щороку в Першу Неділю Великого Посту, пригадує нам перш за все про те, скільки залежить від самої людини. Особливо остання відповідь Христа: «Господу, Богу своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!», вказують на суть усього нашого життя. Якщо серед дуже важливих і поглинаючих занять ми зможемо пригадати собі Кому маємо поклонятися і Кому служити, ми зможемо на все знайти час.
Тому слід краще вчитатися в текст сьогоднішнього Євангелія, шукаючи там того, що допомагає будувати добру ієрархію цінностей. Кожна відповідь, що виходить з уст Христа, вказує в цьому уривку на Бога. Він – Перший. І Він – відповідь на всі запитання. Хто до Нього звертає своє серце, переможе всі спокуси і впорядкує своє життя.
Улюблені Брати і Сестри!
В переживання Великого Посту у цьому році вписується також велика подія – сторіччя Об’явлень в Фатімі. Нам не можна ігнорувати голосу Божої Матері, яка через трьох дітей – Франциска, Гіацинту і Лучію передала важливий заклик, який є таким актуальним для нас і всього світу і який заключається в одному слові – ПОКУТА!
У Фатімському посланні це слово має дуже широке значення. Це не тільки надзвичайні покутні подвиги, які, звісно, подобаються Богові і потрібні нам, але у Фатівському об’явленні – це передусім наші звичайні повсякденні вчинки.
У 1916 році під час другого свого об’явлення Ангел не тільки закликав дітей до молитви, але й сказав: «Неустанно жертвуйте Найвищому молитви та вчинки покаяння». А коли Лучія запитала: «Які це вчинки?», почула відповідь: «З усього, з чого тільки можете чиніть пожертву як винагородження за гріхи, які Його (тобто Бога) ображають, а також, щоб випросити навернення для грішників».
Духовність, яка розвивалася в дітях, не була егоїстичною, не мала на меті тільки власне спасіння. Діти добре розуміли, що все їхнє життя та все, що в ньому є слід складати Богові в жертві винагородження та благання про навернення бідних грішників. Це підтверджує також свідчення Лучії, яка так розповідала про її відвідини хворої Гіацинти в лікарні: «Я застала її такою радісною, якою вона була завжди. Вона притулила мене, і я запитала чи вона дуже страждає?» «Так, - відповіла Гіацинта, - страждаю, але жертвую це за грішників і як винагородження Непорочному Серцю Марії».
Отже, з Фатіми лунає заклик до освячення всього нашого життя, кожного найменшого вчинку, тих наших щоденних обов’язків, що випливають з нашого покликання. Усі наші жертви мають вартість лише силою Жертви, яку склав Божий Син, який став людиною і повністю з’єднався зі своєю Церквою.
Тому покаяння, якого вимагає від нас Бог, це жертва, яку складає кожний з нас особисто, живучи праведно і дотримуючись Божих заповідей. Найважливішим елементом введення в життя фатімського послання є сумлінне виконання обов’язків нашого покликання. Це означає, що християнин повинен виконувати свою працю згідно з Божим Законом, зберігаючи Божу Правду і будучи свідком цієї Правди. Додаючи до цього молитву на розарії і нашу щоденну побожність, ми будемо прямувати до образу наверненого християнина, який, як говорить перший Псалом, «за порадою безбожників не ходить і на путь грішників не ступає, і на засіданні блюзнірів не сідає, але в Господа Законі замилування має і над його Законом день і ніч розважає» (Пс 1).
В світі подвиги отримують визнання та оплески. Але слава часто триває недовго. А скільки ж героїзму треба, щоб день за днем виконувати звичайні речі, про які ніхто не буде знати, яких ніхто не зауважує! Скільки потрібно героїзму, щоб сумлінно виконувати обов’язки подружнього, богопосвяченого життя, життя в самотності, християнського життя.
Дорогі Брати і Сестри!
Саме в цьому дусі переживаймо час Великого Посту і зробімо це способом всього нашого життя, адже такої постави потребує від нас Церква і світ, а в ньому Україна. Усі проблеми різного роду можна розв’язати лише шляхом порозуміння і навернення в учинках і молитві. Це стосується всіх, починаючи від цивільної влади, через спільноту Церкви і нашу особисту поставу. Ніколи не подолаємо зла злом, цим ми тільки його підсилимо. Ніколи неправду не подолаємо неправдою, цим ми тільки її примножимо. Ніколи не подолаємо брехню обманом, цим ми її тільки збільшимо.
Якщо прагнемо перемоги добра, будьмо добрими і витривалими, маючи відвагу сказати злу: відійди, відступи і не введи нас у спокусу.
На цій дорозі покаяння нехай підтримує нас Марія, Фатімська Мати і благословить нас Бог Всемогутній Отець і Син, і Святий Дух. Амінь.
Львів, 1 березня 2017 року
№ 114/2017
+ Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський Римсько-Католицький Митрополит
